«Личаківський цвинтар»

«Личаківський цвинтар»

Личаківський цвинтар існує з 1786 року. Він з’явився після заборони ховати померлих на кладовищах, розміщених навколо міських храмів. Тут переважно ховали знатних львів’ян. Вони були різних національностей, оскільки надписи на могилах могли бути латиною, німецькою, румунською, грецькою, голландською, польською і російською.

Наприкінці 19 ст. Личаківський цвинтар був перепроектований на парк університетським ботаніком Карлом Бауером і керівником цвинтаря Титом Тхужевським. Завдяки цьому  кладовище потопає у зелені, також має нескінчене число неповторних скульптур та надгробних пам’ятників, осболиво запамятовується “Спляча красуня” і надгробок вірмено-католицького архієпископа Кирила Стефановича.

На Личаківському кладовищі поховано багато відомих і видатних письменників (Іван Франко,  Маркіян Шашкевич), художників ( Ігор Боднар), скульпторів (Іван Севера), мистецтвознавців (Борис Возницький), архітекторів (Зиґмунт Ґорґолевський),  композиторів (Володимир Івасюк, Ігор Білозір), етнографів (Володимир Гнатюк), музикантів, артистів (Соломія Крушельницька), режисерів ( Борис Тягно), вчених, публіцистів, військових та інших.

Дістатися до кладовища від хостелів на міському транспорті можна за 15 хвилин.